Коротко - я очікував більшого. Був стандартний набір сувенірів, з
десяток майстер-класів, пара пересувних кафешок плюс козацька кухня
(гостям фестивалю окріп видавала тільки у вигляді чаю, за гроші), було
організовано пару екскурсій до млина. Основні служби, як-то:
пожежники, "швидка", міліція - також були представлені, перших по
одній машині, останніх - кілька штук, наряди міліції почергово
змінювалися. Були і козаки з салютними гарматами (кажуть, охороняли
наметове містечко, але на козацькому фестивалі у Вінниці я зрозумів,
що краще від них самих триматися подалі, як нап"ються, тож ми із
сестричкою палатку поставили на горі, недалеко від церкви, тож майже
не стикалися). Моїй сестричці сподобалося, але це був її перший виїзд
на фестиваль, плюс я намагався знайти їй заняття, щоб по можливості не
нудьгувала.
Якщо порівняти з АртПолем-2009, то людей було в рази менше, я б
вечірній натовп перед сценою оцінив би в тисячу-півтори, не більше. З
підслуханої ненароком розмови місцевих жителів я зробив висновок, що
людей менше, ніж торік, і звук гірший. Звук - лайно був у перший день
(щодвадцять хвилин просідала напруга живлення, і підсилювачі починали
видавати фігню), паршивим був і в другий день, незважаючи на
допоміжний електрогенератор, встановлений за сценою (на піках
амплітуди звук зривався на рипіння, я б просто на 10-15% знизив би
загальну вихідну гучність задля підвищення якості, але якби я був
профі, то стояв би за режисерським пультом...). Можливо, через такі
проблеми налаштування звуку перед виступами тривало по 2-3 години (із
відповідною затримкою початку концерту), і проводилося вголос на всю
галявину, що не дуже радувало публіку. За непідтвердженими даними,
сцену привезли з Полтави, по 5 грн/кг (уривок випадкової розмови). Ще
один уривок розмови намагався довести що організатори молодці, що вони
зробили максимум, враховуючи виділені їм на це кошти.
Незважаючи на десяток табличок із забороною купатися, народ масово
купався, бо щось на зразок душових кабін організаторами передбачено не
було, тільки рукомийники коло деяких туалетів. Про туалети... Уявіть
собі звичайний дерев"яний туалет, як ото на АртПолі-2009. Тепер
уявіть, що дві третини дощок з нього вкрали, а ті що залишилися,
довелося розпиляти так, щоб стали вдвічі тонші. Де не вистачило -
замінили листами шиферу або ДВП. А тепер уявіть, що таких туалетів
усього п"ять чи шість на весь фестиваль.
Корови - окреме зло Млиноманії-2011. Маршрут, яким їх ганяли на випас,
пролягав якраз через наметове містечко...
Організація дозвілля зранку і до 18-ї години майже цілком лягла на
плечі самих гостей фестивалю, потім їх розважали аудіорежисери
голосним настроюванням звуку впродовж 2-3 годин. Частково ранкову
проблему вирішували майстер-класи з 11-ї години , екскурсії (ми
помітили по одній в перший і другий день, близько 15-ї години). Тож
довелося самостійно шукати цікавинки, гуляти до і навколо млина,
обдивитися парк і залишки маєтку Потоцьких. Побалакавши із місцевими
мешканцями, дізналися, що у Печорі ще й досі проживають нащадки челяді
Потоцьких, а також їх позашлюбних дітей. Що голова колгоспу
прихватизував садибу колишнього управляючого маєтком, багато чого
змінив, зокрема дах, але стіни побудови 19 сторіччя видно і досі. Що
вище по течії, за парком, є стара водокачка, що між нею і сучасним
пляжем у парку є залишки купальні Потоцьких - там зручний спуск у
воду, чим ми теж скористалися.
Музикальні враження майже відсутні. Аматорський колектив клубу
села Печора виступав акапельно, без музичного супроводу, це їм досить
важко давалося з незвички. Позитивне враження справив колектив
"Мокоша" (
http://mokosha.vn.ua/index.php?link=2). Найбільш
організовано і дисципліновано до справи підійшов київський гурт
"WashingTones" (
http://washingtones.com.ua/about) - і саунд-чек перед
виступом робили, і паузи між піснями були майстерно заповнені примовляннями
солістки. Решту я би коротко назвав - ШУМ (не путати з однойменною
групою, яка також виступала на фестивалі), можливо, паршивий звук все
споганив.
Форум
