Зняти людину з такої висоти це суттєва проблема і вражаючого в цьому нічого немає. Нас на Памірі чітко попереджували що якщо вище 7000 йти не зможеш ніхто тебе не спустить. А тих хто на таких висотах гине намагаються зпустити наступного року, але це потребує зусиль великої кількості кваліфікованих людей. Зазвичай якщо трагедія організованої групи відбувається через нещасний випадок то через деякий час їх спускають. Є в літературі спогади Шатаєва який спускав свою дружину із вершини Піка Леніна. Це була перша така операція в історії висотного альпінізму. Школи СССР привчали до цього, а той же Шатаєв вказує на те що Американці цього зазвичай не робили і не роблять, вони ховають людину на міссці смерті залишаючи в горах.
Я вважаю що спускати НЕОБХІДНО. Але більшість людей які працюють на цих висотах не лише технічно але й фізично не підготовлені до цього. Людей які відмовили в спуску при спуску із вершини неможна засуджувати, вони самі не мали сил. Засуджувати можна лише тих хто не допоміг, але потім таки здійснив сходження.
Ті хто аргументуюють потребою сходження на вершину в рамках спонсорованої експедиції забувають про те що у всьому світі зараховують висоту наступну після тої на якій ти проводив рятувальні роботи. Тобто спускаючи когось із висоти більшої ніж останній табір, ти автоматично отримуєш залік вершини.
Форум
