Рафтинг на Черемоші - рафт-табір "TURE"

Запрошуємо бажаючих приєднатися до активного відпочинку на Чорному Черемоші.
Рафтинг, каякінг, походи в гори і т.д. - гарантовано.


Більше інформації тут >>>
Цього року будемо кататися по порогах Чорного Черемоша, Білого Черемоша, Прута і Тиси, ганятися на змаганнях, ходити в гори, паритись в бані і просто відпочивати.
Погода буде гарна - в це треба вірити, вода буде висока - на це треба сподіватися :-)

Будем раді приєднатись з 28.04 по 2.05 включно.
Хто з нами?

+3 с 29.04 по 02.05

І я теж хочу! Завтра біжу по квитки, якщо ще будуть

Я також там був але трохи раніше за нашу тусовку , я приїхав ще з тернопільськими хто і організовує цей захід. В перший день 26 числа ми тільки і встигли що розбити табір та зварити вечерю… Наступний ж день вже відкрив шлях до пригод , в цей день було два сплаву. Перший слав можна характеризувати як перша спроба пройти річку на байдарці, матрос з мене не дуже, але капітан Ілля не дозволив нам перекинутись , але все ж таки без пригод не закінчилося - ми не побачили каменюку і байдарку намотало навколо неї, Іллюха майже вилетів з байдарки причому спас кінець намотався йому на ногу, що могло погано закінчитися і він ледве витягнув його. Моє положення можна сказати було комфортним - мене просто заливала вода і я спокійно сидів …, байдарка у нас не зливна та з одного боку вона була заповнена водою, а з іншого була «пробка» у вигляді мене . Мені на зберігання було вручено весла та спас кінець, коли ж ми зійшли з каменю я віддав весло…, щось про спас кінець я навіть не подумав і відпустив його… Добре , що Назар підібрав його, ну що… в загалі від мене ніякої користі не було в цьому випадку. Другий сплав також був на байдарці але вже на самозливній, я матрос - Віктор капітан, ішли вже вище за течею до табору, тут річка не настільки бурхлива, але ми ледве не перекинулись на бочці яка з’явилась якось не очікувано…

На наступний день народ вже поступово почав прибувати… в це день ми сплавились на рафті аж до Верховини, не знаю якось на рафті мені було трохи нудно порівнюючи з байдаркою, та ще трохи руку пошкодив ліву. Після обіду я вже не ходив на сплав, все місця вже треба забивати, транспорту не вистачає . Вирішив зайнятися своїми справами, та трохи занотувати то що відбувалось, сховався від сонця під тент пишу… бах на голову падає тент…, добре що гілляками по голові не отримав . В цей день вже приїхав Вовка Білокур та Макс.

29 травня ми з Вовкою сплавлялися на байдарці я капітан він матрос , тільки реально командував чомусь матрос , це було чесно кажучи не дуже добро, бо капітаном я йшов вперше. Початок вже веселий, нас пару разів завертало, раз ми боком проходили невеличку бочку, але найцікавіше йшло попереду… І ось перші Гучки, якось пройшли… але дивлюся інша байдарка вже перевернута де капітаном був Віктор і хлопці йдуть самосплавом… по переду страховки у вигляді рафта немає, входимо інші гучки, і нас перевертає… я спробував повісити на байдарці але якось не вдалося і ось я тримаюся за каменюку, недалеко від місця де прибило весло, але де там, течія така, що не виповзеш та трохи вже прохолодно, поступово перебираюсь але не втримався і мене віднесло трохи далі але знайшов іншу каменюку і вже виліз на неї, підібрав весло і пішов до Вовки. Володя може сам розповісти як було йому але далі плисти на байдарці він не схотів, на відміну від мене. Це цікавий заїзд був, Гук я вже проходив як матрос з Андрієм Плішко, потім знову капітан, матрос вже Макс, пом знову заміна - матрос інший Андрій , таким чином за сплав я «покатав» трьох. В другій половині відсипався та ще мене трохи завернуло, турбував шлунок, бо минулого дня на ввечері щось я переїв, ось так пройшла перша спроба у ролі капітана байдарки .

Зранку наступного дня я знов капітан на байдарці, на цей раз з матросом Павлом, старт в мене вийшов не дуже, вже на старті я не помітив камінь і ми перекинулись, я якось тримаючи весло та байдарку причалів до берегу але дуже сильно бахнувся ногою, Павло втратив весло, та що коли сідали я чомусь вирішив сісти з веслом матросом а Павло позаду (як я взнав пізніше краще було залишатися капітаном(позаду) з веслом) і так ми пройшли ряд порогів до місця пересадки . Далі вже ішли як з старту…, намагаючись не переганяти нашу страховку у вигляді рафту, і що всі пороги можна сказати пройшли нормально бо далі ми вже не перекидалися. Після обіду я займався ногою, так реальна рана, кров не зупинялась доволі довго, взагалі такі рани вже зашивати потрібно… Після обідній сплав був дуже багатий на події: втрачене весло, перевернуті байдарки… До речі Сашко був на одній з них, а Макс на іншій вони можуть розповісти усі деталі

1 травня мені сказали що для мене лише рафт, так я і сам це розумів… Так тут важко поранитись, але цей рафтін був
більш веселий ніж мій попередній, на одній з бочок ми втратили Дениса (recruiter з SoftServe), до речі є гарна фотка цього моменту але вона буде пізніше як і всі десь після шостого числа. Веслували ми також цього разу до Верховини, треба ж трохи було зі купитися. Після сплаву вперше був дощ, але він був де дуже сильний, приніс трохи прохолоди, а то ця жара почала вже набридати. Цей день був дуже зіпсовано новиною про загибель дівчини, яка випала з катамарану та загинула, трохи вище за наш табір.

На наступний день – це шлях до дому в п’ятьох: Саша, Люда, Наташа, Макс та я.

Загалом можна сказати що все пройшло класно, погода дуже класна щоб сплавлятися, вода висока (принаймні перші 4 дні). Але ці травми, вже почали набридати, що після відпочинку мені треба лікуватися і відновлюватися з місяць… Щось треба робити

Поправка - весло втратили на день раніше мого заїзду на байдарці.
Купа вражень зі сплаву, спробую викласти деякі тут
28-го після обіду прибув у табір, одразу заступив на чергування, відпустив Світлану на сплав, а сам потроху відпочивав від дороги і готував вечерю.
29-го я цілком безпечно сплавлявся на рафті - була досить висока вода, менше стирчало каменів. Цікаво, як для першого разу і ознайомлення з дистанцією. Спочатку сидів ззаду зліва, спокійно і майже сухо. Потім рятували байдарки по черзі і наздоганяли Вовине (здається) весло - це прикольно на здоровому неповороткому рафті Весло догнали, рафт зачалили, Андрій Плішко(капітан рафта) побіг вияснити ситуацію з байдарочниками. Незабаром він повернувся вже на байдарці, з нашим Андрюхою. Коротка нарада, і я вже матрос на цій байді, щоправда досить недовго - пливли менше ста метрів до наступної чалки у більш зручному місці. Як там і шо мутили - я вже не згадаю, але в результаті Віктор залишився стерегти одну байдарку, а інша в оновленому складі попливла за рафтом. Сплав завершили під Хмільником (то недалеко від Верховини), по дорозі підібрали трьох поляків і підвезли їх до Нижньої Дземброні.
30-го зранку разом з командою хмельничан ходили на гору Кримту (здається, так вона називається). З обіду тренувалися перевертатися на каяках, зі страховкою.
На вечірньому сплаві я спробував незливну (з спідницями) байдарку, капітаном був Сергій (Тернопіль, якщо не помиляюся). Йшли досить гарно, вода трохи спала і небезпечних каменів, бочок і зливів стало більше. В кінці першого Гучка боком потрапили у потужний злив, перекинуло моментально. Поки шукав петлю, щоб висмикнути спідницю, зрозумів, що з байдарки мене уже викинуло. Виринув на поверхню, міцно тримаючи весло (пам'ятаючи, що незадовго одне вже втратили). Вчепився за перекинуту байдарку, хапаю повітря в перервах між зануреннями під воду, і при нагоді намагаюся роздивитися навколо, оцінити обстановку. Моя позиція дещо незручна для спостереження - перед байдаркою, спиною вперед, і незручно триматися за байду і весло водночас. Бачу Сергія, він йде самосплавом трохи вище за течією, весло наче при ньому. Об камінь приклало сідалищем лише один раз, і то не дуже сильно - можливо, спідниця пом'якшила удар. А можливо - байдарка, за яку тримався, тримала мене досить високо у воді. Знаючи, що попереду страхує рафт і катамаран, байдарку і весло не відпускаю, але з ними не маю можливості загальмуватися і дістатися берега. Тут ще одна незручність - відчуваю, що лівий капець ледве тримається, розв'язався гумовий джгут.
Операція порятунку почалася не дуже вдало - Ілля, капітан рафта, зловив мою байдарку, і я навіть намагався допомогти йому її перекинути в нормальне положення (здається, вдало, але цей момент я погано пам'ятаю). А потім мене течією відірвало від рафта і байдарки, мабуть, мав трохи розгублений вигляд у цей момент. Весло не відпускаю .
Тут якраз в нагоді став катамаран-двійка з екіпажем із Вови та Світлани. Вони спрямували кат так, щоб мене прибило на ніс лівого балона, за який я спочатку вчепився і віддав весло, а потім, керуючись емоційними висловлюваннями Вови, вже й виліз і сів зверху на лівий балон. Тим часом, схожим чином, на носі правого балона опинився Сергій. Якраз вчасно, бо з перевантаженим катамараном у нас не вийшло вигребти проти течії і зачалитися, тож довелося проходити решту Гучка(ів?) вчотирьох на двомісному катамарані. Двічі були небезпечні моменти - спочатку ледь не змило Сергія, потім мене. Тримаємося усіма кінцівками, а ще намагаємося тримати весла - вони під час наших масових купань трохи змістилися і сильно заважали Світлані. Після того змогли причалити у більш зручному місці (практично там же, де вчора я переганяв байдарку Андрія). Нас тут же ледь не пендалями вигнали на берег, вручили весла, і разом із Ірзою ми побігли вверх по запиленій дорозі. Пробігли метрів 200-300, з висоти побачили наш рафт з байдаркою на буксирі, розвернулися і побігли назад. Як добігли назад до катамарана, отримали свою байдарку і вилили з неї воду. Нарешті мав нагоду зав'язати гуму на своєму лівому капцеві, але зараз же після того знову сіли в байду - і гайда! Після попереднього купання було трохи не по собі, але якось знайшлися сили і воля дійти до кінця сплаву. Закінчилося все цілком добре, тільки вуха трохи позаливало і ще днів зо два я мав невеликі порушення слуху.
1-го масово ходили на гору Попіван, то до сплаву має мало відношення, зате навантаження на організм дало по повній.
2-го - після сніданку вирушили додому разом із Сашком.

Привет.
Я не буду таким многословным, и никогда не был таким
Я, Люда и Наташа приехали 29-го числа как раз к обеду, и сразу же после него не дожидаясь выслушать наши планы, мы уже гребли... (хотя хотели отдохнуть после дороги и на следующий день уже сплавляться)
Наташа была на самосливной байдарке с капитаном Сашко (при подъёме на Поп Иван именовали его, как "Скороход"), классный и весёлый парень... мне казалось, что иногда давали нам фору
Люда плыла на 2-ке катамаране со Светой. А я с Серёжей на байдарке в юбках , зрелише ещё то...
Наташе и Люде повезло, их пересадили на рафт перед злыми воротами под номером "13", а мы с Серёжей перевернулись, и я окунулся в загадочный подводный мир, в низ головой Не знаю сколько у меня длился, по моему мнению "секундный шок", быстро сорвав петлю, меня моментальной выкинуло из байдарки. Но всплыть с первого раза не удалось, так как головой и утнулся в байдарку... На вторую попытку мне удалось всплыть, но заместь того чтобы глотнуть воздуха, я утолил жажду и напился свежайщей горной воды в следующей по моему курсу движения бочке, в которой меня крутануло и ещё раз перевернуло под водой. К большой обиде я не удержал весло И меня через метров 50 приняли на борт катамарана, еле успевши в последнюю секунду заскочить на него перед порогом. Дальше не было желания продолжать сплав на байдарке, меня пересадили на рафт, где я отходил по немногу от произошедшего. Я даже не успел ощутить на сколько ледяная вода.
На следующий день (30-го апреля) наша тройка матрасничала, с утра прошлись и пофоткались до ворот под номером "13"... увидел где меня перевернуло и меня чуть передернуло... успели посмотреть часть чемпионата, в этот день соревновались на каяках и байдарках. Перед ужином прошлись в сторону нашего завтрашнего походика. Нас огорчил один момент, почти на всём протяжении реки, лежал трубопровод...
1 мая мы отпраздновали мозолями, ушибами и царапинами Девки запомнили это на долго А вечером попарились в сауне, после которой подвели итог, что программу минимум мы исполнили на все 100
2 мая, утром мы дежурили... у женщин наверное это в генах, чем больше толпа, которую необходимо накормить, тем счастливее у них лица. А когда ещё их похвалят, то ...
А вечером Я, Люда, Наташа, Андрей и Максим были дома, но ощущение оставалось, что мы ещё в Карпатах

З.Ы. Фотки будут прилагаться чуть позже, следите за веткой

ребятки, пока не прочёл ваши повествования был уверен,что первомайские провел удачно
теперь сижу и вою(((((((

.....и смеюсь ещё раз,когда перечитываю и представляю ваши приключения))

Все дійсно було чудово!
Хочь я прихворів і пропустив подорож на Піпіван, але сплавів, самосплавів, рятувальних робіт на мене вистачило.
Щира подяка організаторам! Все було супер!

Кілька видео та фоток з тренування на каяках, перегляд https://picasaweb.google.com/106361834658462859413/Cheremosh_2012 або все в архіві_https://rapidshare.com/files/2416805169/Cheremosh.zip

Всем приветик!!!

Спасибо за прекрасную компанию и шикарно проведенное время впечатления просто супер! Катание на байдарке было чем-то незабываемым. Ради этого стоит жить , прогулку на Пип Иван я запомню надолго. Линк на фотки - чуть позже.

Напишу і я щось... все ж таки перший раз приймала участь у такому!

Спочатку дорога з Вінниці до Карпат була досить цікава для мене, так як весь наш шлях в мене була аллергія.... а по дорозі не було жодної аптеки, лише ритуальні послуги... довго думала як розцінювати це: як просто співпадіння чи натяк згори...

Коли приїхали, 29-го числа, то і не очікувала що зразу підемо на сплав. Хоча це і краще, бо часу на зайві роздуми не було про те як це страшно. Не встигла нічого зрозуміти як вже стояла на березі з веслом ! Посадили мене в байдарку разом з Сашком з Тернополя. Перед тими самими воротами №13 мене пересадили на рафт, який найбільше запам'ятався мені криками "Лівий вперед", "Лівий назад" і "Всі вперед". Останні пару кілометрів замість мене веслував вже Шурік-братічок, а я просто релаксувала в рафті і споглядала як всі напружено веслують і катають мене по річці
На байдарці сподобалось більше, більше кайфу! Хоча якби перекинулась, то так би не говорила скоріше всього

Наступного дня гуляли, ходили туди-сюди.... морально готувались йти на Піп Іван, набирались сил.... а дехто тупо спав пів дня, не буду говорити хто ті двоє з моєї палатки......

І от 1-го травня пішли на Піп Іван.... no comments ..... на пам'ять залишились мозолі і жестока кріпатура... зато аллергію як рукою зняло після підйому! Моя перша вершина давалась тяжковато, але це було того варте

А 2-го числа вранці вже поїхали додому! Хоча ще раніше планувала що буду сплавлятись вранці, але коли почула про загибель дівчини, то зрозуміла що на цей раз достатньо з мене і одного разу.

Взагалом, враження дуже сильні і все це не забудеться! Хочу ще!!!!!!!

Почитав відгуки і вирішив додати трохи від себе.
Хочу подякувати організатором за дійсно класний відпочинок! Я був вперше на рафтінгу і отримав купу задоволення від сплавів на рафті, байдарці, бодірафтінгу і прогулянки на Піп-Іван))) Лінка на фото буде трохи згодом.

Вот обещаные фотки: Фотки

Shurik пише:

Вот обещаные фотки: Фотки

О тут є фотка коли я пливу за байдаркою, то це якраз період коли я собі ногу бахнув

Из-за такой большой популярности линка и его объёма, очень быстро вычерпался лимит на скачивание фоток
Так прошу подождать пару дней, кто не успел скачать.

Дублюю посилання на фото
Фото Андрія Плішко: https://picasaweb.google.com/116244474020588362792/_TURE_?authuser=0&feat=directlink

так, переворотів, води і сонця цього року дійсно вистачало :-)

andriisavin пише:

...

а Андрюха таки дійсно наперевертався :-)

andriisavin пише:

Дублюю посилання на фото
Фото Андрія Плішко: https://picasaweb.google.com/116244474020588362792/_TURE_?authuser=0&feat=directlink

оце суперові фотки!!!!! одне задоволення їх переглядати

Обновляю: Фотки