Ми сьогодні(12.11.2011) повернулися, хочу трохи описати наші пригоди, може комусь буде цікаво.
Ну що ж ми завершили похід
, правда на день раніше ніж планували, але пройшли маршрут повністю
. Похід видався багатий на різний новий досвід не лише для мене але і для Ігоря
, до речі, якщо похід ми пройшли як було б заплановано за 5 днів, то ми б отримали ще більше досвіду
, але про це пізніше.
Приїхали ми в Красноперекопськ, ну і де обіцяні 6 градусів тепла зранку, добре що взяли лижні рукавиці, Ігор натягнув одразу дві пари
, я одні але в пальці холодно все рівно, коржик
. Пошурували, група маленька та й прохолодно трохи
тому середня швидкість була вища ніж розраховували, до обіду проїхали десь 50 км, обід на свіжому повітрі - це класно, правда вітерець не дозволяв нам сильно насолоджуватись і прискорював всі наші дії
. Їдемо далі, села вводять в тугу своїм роздовбаним виглядом, але ж ми сюди приїхали не на села дивиться. Набрали води в селі Стерегуще і почали шукати місце для ночівлі, але це не легка справа в цій місцевості
, все ж нам пощастило, ми знайшли невеличку посадку дерев, так що навіть розвели багаття, на що і не сподівались. Вечеряємо під місяцем, таким що навіть ліхтарів не треба, біля моря, на свіжому повітрі, згадуємо, що наші колеги лише закінчують свій робочий день (ну що заздрите?), але є і маленький мінус, на вулиці термометр показує
-5 (мабуть вже не так сильно заздрити). Так прохолодно, спати було трохи екстремально в моєму спальнику з комфортом -2 (треба було брати зимовий
), прокидалися було, не менш весело, спальники та намет в інею, термометр показує -10,(але це мабуть помилка). Так ми отримали досвід ночівлі в зимовому поході
.
Хоча ранок був бадьорий, другий день видався доволі теплим, температура вдень піднялася до 15 градусів (прогноз давав приблизно таку температуру на всі дні в день
). Ввечері ми дісталися до Тарханкуту, та знову почали шукати місце для ночівлі, в цей час трохи посилився вітер, добре що він дув з півдня і був доволі теплим, дерев та кущів ми не знайшли, так що стали подалі від дороги на схилі біля моря. Коли лягали спати, вітер ще трохи посилився, спати було тепло, трохи заважав маленький протяг на дворі
. В 3:30 Ігор розбудив мене і кажи: "може нам пора звалювати звідси?", "Ні вітер не так вже і сильний" - відповів я. Трохи повалялися і бачу дійсно пора звалювати, бо дуги в наметі вже занадто гне. Швидко зібралися та почали складати намет під вітром, намагаючись щоб йог нікуди не знесло, якось позапихали в баул намет і поїхали о 4:30 в ранкову подорож
. А я то думав що я дарма поставив колесо з динамо, але ж ні згодилося світло
. Ну Ви уявляєте: їдуть два чуваки по степу в ночі під шквальним вітром, цікаво було б мабуть спостерігати за цим явищем
. Так проїхали ми кілометрів 8, знайшли якісь кущі, де вітру було трохи менше, та й чекали поки розвиднялося, ще трохи проїхали, знайшли балку де вітру майже не було – нарешті сніданок. Так ми отримали досвід збирання табору під сильним вітром та їзди по степу вночі
.
Третій день ми побачили багато гарних місць Тарханкуту, шквальній вітер додав свою родзинку – хвилі які обрушувалися на круті береги дуже класно доповнювали всю цю красу. Людей взагалі немає, хоча судячи по залишеному сміттю це доволі популярні місця в іншу пору року, звичайно. Так насолоджуючись пейзажами та роблячи знімки цех заворожливих місць ми знову стикаємось з задачею знайти місце для ночівлі, на цей раз нам не вдалося її вирішити, та й ще під кінець дня почався невеликий дощ, так що ми скористались можливістю 50% ночівель та зупинились в селі Окунівка.
За наступний день ми з села Окунівка ми дісталися до Євпаторії. В цей день доволі велика ділянка шляху була на зустріч вітру, та й ще ми майже не бачили сонця та їхали всю дорого при температурі 3 градуси, але коли вийшло сонце то вона під скочила до 11, на жаль це було не довго. Заночували ми вже на вокзалі, я сказав Ігор: "в камері відпочинку"
.
На наступний день коли ми покидали Євпаторії на електрички, пішов доволі сильний сніг з вітром, так що нам вдалося уникнути досвіду заїзду під снігом
, також ми уникнули досвіду заміни камери на холоду, бо не мали жодного проколу.
То, що Ігор поїхали в зимовий похід за новим досвідом, десь так у Лютому? – жартую
.
А тепер серйозно, хочу подякувати Ігорю за дуже професійно організований похід , до речі ми не разу не заблукали на маршруті.